Субота, 2024-05-04, 0:48 AM dataBar
Вітаю Вас Гість | RSS

Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Меню сайту
Категорії розділу
Початкові класи [5]
Середні і старші класи [9]
Методична скарбниця [5]
Наші файли [1]
Виховна робота [41]
Виховні години
Мудрі думки
Друк сторінки
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Радіо

Каталог файлів


Головна » Файли » Виховна робота

«Ми діти вільної України. Веселковий світ знань»
[ Викачати з сервера (8.11 Mb) ] 2016-10-25, 5:50 PM
( Лине музика. Під музику в зал заводять першокласників, розсаджують на місця.)

Учень: - Вітаємо вас, вільні діти вільної України, зі святом першокласника!
Учениця: - Як вільно веселка у небо злітає
І грає всіма кольорами,
Так вільно моя Україна співає,
Йдучи нелегкими шляхами!
Учениця: - Із дерева роду зростає пагіння
І лине до сонця, до світла.
Стрічай, Україно, нове покоління,
Що, ніби веселка, розквітло!
Учениця: - І йде в твої школи знання здобувати,
Щоб бути розумним у світі
І світлу державу свою будувати
У новому тисячолітті!
Учениця: - Цим дітям, народженим в вільній державі,
Судилось багато зробити:
Наш прапор підняти у мирі і славі
Й любові зорю засвітити!
Учень: - Стрічай, Україно, чарівне суцвіття
Дітей своїх рідних у школі
Сміливо веди їх у тисячоліття
У щасті, з любов’ю до волі!
( Лине музика, на сцену вихором вилітають у танці дівчатка. Кожна має стрічку кольору веселки. Після танцю кожна з них розповідатиме про свій предмет і
розкриє свою пелюстку на квітці.)
Всі дівчатка: - Ми, сім кольорів веселки, вводимо вас, діти, у веселковий світ знань!
Дівчинка у червоній стрічці: - У школі вас навчать читати, бо хто багато читає, той багато знає. А книжка вчить, як на світі жить.
На читанні вас навчать читати:
Вчення – світло, а невчення – тьма.
З книги легко світ наш пізнавати:
Книга все розкаже вам сама.
Книга допоможе мандрувати Книга мудра і багато знає,
По Землі і навіть до зірок! Вчить людину, як на світі жить.
З нею можете повсюди побувати Мудрий той, хто книжечку читає,
Ви ж зробили тільки перший крок! Знайко завжди спереду біжить!
Дівчинка в оранжевій стрічці:
Хто навчився грамотно писати,
Тому всі відкриються путі,
Зможе він багато розказати
Й допоможе іншим у житті!
Той, хто рідну мову поважає, Свою рідну неньку – Україну
Живучи у рідному краю, берегтиме кожен день і час
Той усі вершини подолає і стоятиме за неї до загину,
І не зрадить матінку свою. Бо земля ця дорога для нас!

Дівчинка в жовтій стрічці:
Математика – наука найточніша,
Треба наполегливо учить!
А чим далі, тим вона складніша,
Та без неї людям не прожить!
Дівчинка у зеленій стрічці:
А Земля – це найбільше диво!
Нас оточує дивосвіт.
І довкілля таке красиве
Всіх приваблює з юних літ.

Все в гармонії в цьому світі:
Флора, фауна і зірки –
Тож природу потрібно вчити,
Берегти, а не навпаки.

Кожну річечку і озерця
Не забруднюй, а очищай!
Полюби і прийми до серця,
Бережи зелен – світ і знай!
Дівчинка в голубій стрічці:
Всіх людей краса єднає, Всіх тут музики навчають,
Щастя, радість нам дає. Тут пісенний диво грай!
Всяк від радості співає- Нотки весело стрибають,
І такі уроки є! Ну, а ти їх заспівай!
( Пісня у виконанні першокласників).
Дівчинка у синій стрічці:
Головне завдання – всім здоровим бути, Тож зарядку треба нам щодня робити,
Мусиш сам подбати – і не вередуй! Бігати, стрибати – всім потрібен рух!
Тож про фізкультуру як же нам забути? А без цього, діти, в світі не прожити-
Дух, і волю, й тіло вправами гартуй! Лиш в здоровім тілі є здоровий дух!
Дівчинка у фіолетовій стрічці:
Бджола мала, а й та працює,
Тому і ти живи в труді,
Бо труд годує, лінь марнує.
Працюй – не будеш у біді.
Привчай до праці руки, друже, Ще вчися гарно малювати,
А голові давай знання. Бо в світі стільки є краси,
Майстерності навчайся дуже, Щоб світ у фарбах передати,
Будь наполегливим щодня! І людям цю красу неси!
Дівчатка: - Дорогі діти! Запрошуємо у веселковий світ знань! Ласкаво просимо!
( Виконують пісеньку ”Подорож у веселковий світ знань”)
1. Ми предмети кольорові 2. Математика, читання,
Із веселоньки зійшли, І краси високий дух,
Різнобарвні, веселкові І природа, й малювання
Дітям руки подали. Рідна мова, праця й рух.

3. Все ми будемо учити Тож візьміться всі за руки
І мудрішати щодня: Дружно, як одна сім’я,
Щоб людьми у світі жити, В веселковий світ науки
Нам потрібні всім знання. Підем разом ти і я!

( На сцену вибігає Знайко).
Знайко: - Добрий день, діти! Я – Знайко! Ви мене знаєте? Я прийшов вас зі святом привітати! А дізнався про це я з газет, бо багато читаю та й усі новини знаю! Дорогі діти, вітаю вас із чудовим святом першокласника!
Вчіться гарно і наполегливо, здобувайте знання, бо ж усім відомо, що Знайко по
дорозі біжить, а Незнайко у бур’янах лежить!
( Вибігає захеканий Незнайко, тримаючи в руках книгу).
Незнайко: - Я, я не згідний з тобою, я не лежу в бур’янах, я, я... за розум взявся!
Уже вчусь у першому класі, от! І вже все знаю, от!
Знайко: - Незнайку, та всього ніхто в світі не знає, навіть вчені, а ти вже встиг все знати, коли ж це?
Незнайко: - О! Ми вже так довго вчимось, аж набридло! І я вже знаю, звідки дощ,
звідки сніг береться, от!
Знайко: - То звідки він береться, сніг з дощем?
Незнайко: - Звідки, звідки, а ти що не знаєш? З хмари, от звідки!
Знайко: - А хмара ж де береться?
Незнайко: - А з... А з... неба, от звідки!
Знайко: - А як на небі з’являються хмари?
Незнайко: - А заповзли зі сходу, із заходу і повзуть, куди хочуть. А чого ти все питаєш, сам цього не знаєш? А ще кажеш, що багато читаєш!
Знайко: - Я то знаю, але хто питає, той не блудить, хочу побачити, чи ти знаєш,
цікаво? І бачу, що вчитись тобі ще і вчитись...
Незнайко: - А тобі?
Знайко: - І мені теж, тільки я хочу вчитись, а ти не дуже!
Незнайко: - А що, я лише трохи не знав, точніш, забув...
Знайко: - Ага, не знав, не знав – та й забув. Так буває з тими, хто мало читає.
Незнайко: - Ні, ти знову не правий. Бачиш, я з книжкою весь час ходжу?
Знайко: - Мало з книжкою ходити, треба її читати! У книжках так багато всього цікавого: і казки, і загадки, і прислів’я, і оповідання...
Незнайко: - Стій, зупинись, я багато загадок знаю! Давай змагатись!
Знайко: - Давай! Зараз покличемо дітей, зробимо дві команди і позмагаємось!
Незнайко: - Чудово! До мене хай іде 5 дітей і до Знайки теж 5. Будемо змагатись.
( На сцену виходять по 5 дітей, які знають загадки.)
1.Чорний Іван, дерев’яний каптан, де носом проведе, там помітку кладе.(Олівець)
2.Утрьох їдуть братці верхом на конячці.(Пальці на олівці)
3.Снігові поля, чорні грачі, хочеш бути мудрим, бери та вчи.(Книжка)
4.Бачить-не-бачить, чути-не-чує, мовчки говорить, добре мудрує.(Книжка)
5.Хто мовчить, а всіх навчає?(Книжка)
6.Біле поле, мудрий на нім оре.(Зошит)
7.Біла рілля, чорне насіння, лиш той посіє, хто розуміє.(Зошит і букви)
8.Добре бачить, а сліпий.(Неписьменний)
9.Біла рілля, чорне насіння, хто його сіє, той розуміє, хто його знає, той позбирає.(Письменний)
10.Не кущ, а з листочками, не сорочка, а зшита.(Книжка)
Знайко: - Спасибі, любі діти. Було дуже цікаво нам змагатись, правда?
Незнайко: - Дякую! Я тепер ще більше знаю! І діти багато знають, здорово!
Знайко: - Діти молодці, вони ще дуже гарно співати вміють!
Незнайко: - Так? Тоді давай знову змагатись! Твої – хлоп`ятка, а мої – дівчатка.
( Співають пісню учні 1 класу).
Знайко: - Як усі чудово співали, дуже старались. Перемогла дружба!
( На сцені з`являється Лінь, яка наближається до Знайка).
Знайко: - Ой, що це? Звідки Лінь взялася? Геть тікай від нас! Геть іди! Дітям не
можна з Лінню дружити. Правда, діти?
Діти: - Правда! Тікай Лінь від нас!
( Лінь наближається до Незнайка, пригортає його, обіймає.)
Лінь: - Ой, не йду я до вас, не йду. Я до Незнайка прийшла, бо люблю його, а
ви не кричіть. Зовсім збили з дороги бідну дитину, заговорили своїми загадками, а
він ще такий маленький, такий бідненький... Учать, учать... А вчитися, мій хлопчику, ніколи не пізно, ще вивчишся. Сьогоднішньої роботи ніколи на завтра не відкладай, краще на післязавтра... А мене не бійся, я хороша, я люблю діток...
Мене звуть просто – Тітка Лінь, Лінуйтесь, діти, і не вчіть уроки!
А я хороша, я дітей шкодую. Нікому не потрібні ці знання!
За ними я ходжу, як їхня тінь, Не треба дітям лишньої мороки,
Для них безділля, спокій я готую... Ідіть, як котики сліпенькі, навмання...
-Ходи до мене, мій Незнайчику, хороший хлопчику, мій зайчику. Відпочинь, ти втомився від школи, не ходи більше в школу ніколи!
( Обіймає Незнайка, дає довгу цукерку, кладе на лавку спати.)
Незнайко: - Ой, дякую, тітонько, я й справді втомився, хоч відпочину від тієї науки
і від того Знайка, от!
Знайко: - Незнайку, встань, не піддавайся на злі уловки Ліні, вона тебе погубить.
Діти, допоможіть звільнити Незнайка.
Незнайко: - Відчепіться від мене, мені добре, не кричіть, я спати хочу!
( На сцену вибігає Дівчинка – Веселка).
Дівчинка – Веселка: - Не переживайте, діти, я знаю, що робити, я справлюся з
Лінню і ви мені допоможете, згода?
Діти: - Згода!
Дівчинка – веселка: - Зараз ми будемо змагатися, хто більше прислів’їв про науку
та про роботу скаже. А Лінь їх так не любить, у неї від роботи і від прислів’їв
про неї навіть зуби терпнуть, вуха їй закладає, отже, вона швиденько утече і
Незнайка покине.
Знайко: - Правильно! Допоможете, діти!
Дівчинка – Веселка: - Виходьте до мене 5 дітей і до Знайки 5 дітей, будемо
змагатися!
( Діти розповідають прислів’я).
1. Добре того вчити, хто хоче навчатися.
2. Здобудеш освіту – побачиш більше світу.
3. Потрібно учиться – завжди знадобиться.
4. Пташка красна пір’ям, а людина – своїм знанням.
5. Перед розумом сила поступається.
6. За науку цілуй батька – матір в руку.
7. До доброї криниці стежка втоптана.
8. Чого Івась не навчився, того Іван не буде знати.
9. Хочеш більше знати – треба менше спати.
10. Чого навчився, за плечима не носить.
( Лінь підхоплюється, біжить...)
Знайко: - А, не витримала!
( Незнайко протирає очі, не розуміє, що діється).
Незнайко: - Ой і спав же я... Що я пропустив?
Знайко: - Ми тут з дітьми змагались, хто більше прислів’їв знає, а ти спав, шкода...
Незнайко: - А я теж знаю: око далеко бачить, а розум більше!
Веселка: - Правильно, Незнайку, перед розумом сила поступається. Бачиш, як Лінь чкурнула, аж закуріло за нею! Тепер можна свято продовжити. Давайте на радощах всі разом заспіваємо.
( Першокласники співають пісню)
Першокласники: - Тепер ми, першокласники, хочемо слово сказати.
За велику справу я в житті берусь, Вчення – світло ясне, а невчення –тьма,
Не кажу – не вмію, а кажу – навчусь! А життя нещасне там, де знань нема.
Я навчусь писати, рахувати, читати, Треба завжди, діти, книгу всім любить,
Бо в житті складному треба розум мати. Бо вона навчає, як на світі жить.
Хто грамоти вміє – добре жне і сіє, В мудрості народній є про це багато:
Хто багато знає, той життю радіє. Добре того вчити, хто все хоче знати.
І тепер у школі треба нам трудиться,
Дуже добре вчитись – в житті знадобиться!
Першокласники:
Нам казали мама й тато: Треба в світі багато всім знати,
“ Будьте мудрі, здорові ростіть. Нас чекають великі діла.
Коли хочете знати багато, Нам країну свою будувати,
Лінь від себе далеко женіть!” Щоб вона процвітати могла.

Ми тих слів не забудем ніколи, Тож візьмімося разом за руки,
А навчаємось, в праці ростем, Заспіваєм веселих пісень,
Всі ми з радістю ходим до школи В веселковий світ знань, в світ науки
І сміливо вершини берем! Будем йти крок за кроком щодень!

( Учні виконують пісню про школу. Незнайко вибігає наперед, стає перед дітьми і гукає в зал).
Незнайко: - Почекайте, я мало не забув! Я хотів сказати найголовніше!
Знайко: - Що?
Незнайко: - А те, що всі ми – однокашники, ой, тобто ми всі – однокласники, от!
Учениця: - І так правильно, і так! Ми всі тепер однокласники, бо вчимося в одному класі. Вільні діти вільної країни. А ще ми і однокашники, бо нам ще так багато каші треба з’їсти, щоб стати розумними!
Перша вчителька: - Ростіть здорові, розумні, сильні, сміливі і мужні, дорогі діти! Попереду вас чекають роки навчання, мужніння! Набирайтесь сили, долайте нелегкі вершини науки, спорту, ніколи не відступайте перед труднощами, а вчіться перемагати лінь. У добрий час, вільні діти вільної України! Ми завжди готові підтримати і захистити вас, поки ви ще малі. Ми завжди з вами!
( Виходять два учні).
Учень: - Дитинство веселковими мостами,
Як в казці, швидко-швидко пролетить,
А потім юність росами – стежками...
Всі роки в школі – найсвітліша мить!

Учень: - Тому у дружбі, в радості зростайте,
Хай сонце щастя світить вам щораз.
І перше свято це запам’ятайте,
Зростайте, мудрі діти, в добрий час!
( Звучить музика, діти виходять із залу).
Категорія: Виховна робота | Додав: freebird1228
Переглядів: 497 | Завантажень: 10 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук
Погода
Друзі сайту
  • Create a free website
  • uCoz Community
  • uCoz Textbook
  • Video Tutorials
  • Official Templates Store
  • Best Websites Examples
  • Калькулятор